Концептуально дослідження ґрунтується на динамічному підході К. Боулдінга до виявлення рушійних сил переходу від етапу до етапу конфлікту. Відповідно, воно спрямовано на виявлення тих характеристик соціального середовища громади, що сприяють зростанню потенціалу конфліктності в молодіжному середовищі, зокрема в школі. Такі характеристики будуть розподілені на «об’єктивізовані» та «суб’єктивно-психологічні».
Перші («об’єктивізовані») передбачають наявність певного «предмету суперечності» – зовнішнього відносно акторів молодіжного середовища та параметрів їх поведінки об’єкт взаємного інтересу. При цьому, використання такого об’єкту одними акторами унеможливлює, або ускладнює використання його іншими, що зумовлює відому «дилема ресурсів спільного користування», коли виграшною стратегією поведінки стає надмірне (виснажливе) використання такого об’єкту за відмови від участі у витратах, пов’язаних зі збереженням і відтворенням його корисних властивостей.
Не об’єктивізовані передумови нарощення потенціалу конфліктності в молодіжному середовищі передбачають виникнення конфлікту з приводу параметрів поведінки, що одна сторона конфлікту вважає неприйнятною для збереження цілісності соціальної групи. Тоді вихідним моментом нарощення потенціалу (вірогідності) конфліктності стає неузгодженість правил поведінки. В свою чергу, для забезпечення конкретизації передумов виникнення такого типу передумов конфліктів така неузгодженість правил класифікується в межах цього дослідження як така, що полягає:
А) у суперечності ідеалізованих настанов поведінки (власне правил): це трапляється значно рідше, та свідчить про внутрішню природу конфлікту, що пов’язана з належністю його учасників до спільнот, поділяючих різні правила (цінності, стереотипи поведінки чи поведінкові настанови), одночасна реалізація яких в одному середовищі неможлива (містить потенціал конфліктності).
Б) в неоднаковому трактуванні спільних правил у різних конкретних ситуаціях (така передумова конфліктів значно поширеніша та полягає в неможливості завчасного узгодження всіх вірогідних аспектів застосування певних загальноприйнятих правил).
Згідно з наведеною схемою, пріоритетними об’єктами дослідження виступатимуть:
1) Поширеність серед учнів (зокрема серед хлопців та дівчат, серед дітей різних вікових груп) певних типів початкових, базових настанов стосовно сприйняття поведінки, дій та висловлювань контрагентів взаємодії в складі малих груп;
2) Поширеність серед учнів (зокрема серед хлопців та дівчат, серед дітей різних вікових груп, серед дітей з різними початковими базовими настановами щодо взаємодії в малих групах) різних стратегій поведінки щодо потенційно конфліктної ситуації (стратегії співробітництва, компромісу, пристосування, уникнення, суперництва);
3) Характеристики груп (структури, умов формування, сфер взаємодії з оточенням – дорослими та однолітками), обставин та мотивів участі у спільній діяльності, що впливають на ймовірність виникнення конфліктних ситуацій та вірогідність деструктивних шляхів розв’язання таких ситуацій;
4) Сприйняття дітьми (зокрема хлопцями та дівчатами, дітьми з різними первинними настановами щодо взаємодії в малих групах) можливих заходів корекції поведінки та ставлення до можливих шляхів поліпшення практики взаємодії в малих групах.
Цей напрям дослідження передбачає, по-перше, оцінювання різних носіїв, джерел та каналів одержання інформації, за впливовістю на поведінку дітей. Під «впливовістю» розуміється схильність дітей позитивно сприймати одержану через відповідне опосередкування інформацію та імпульси до зміни поведінки. По-друге, виділення форм коригуючого впливу, способів взаємодії дітей з оточенням зі складу малих груп, за ознакою потенціалу щодо забезпечення позитивного сприйняття настанов та стереотипів безконфліктної (конструктивної та компромісної) поведінки.
Перші («об’єктивізовані») передбачають наявність певного «предмету суперечності» – зовнішнього відносно акторів молодіжного середовища та параметрів їх поведінки об’єкт взаємного інтересу. При цьому, використання такого об’єкту одними акторами унеможливлює, або ускладнює використання його іншими, що зумовлює відому «дилема ресурсів спільного користування», коли виграшною стратегією поведінки стає надмірне (виснажливе) використання такого об’єкту за відмови від участі у витратах, пов’язаних зі збереженням і відтворенням його корисних властивостей.
Не об’єктивізовані передумови нарощення потенціалу конфліктності в молодіжному середовищі передбачають виникнення конфлікту з приводу параметрів поведінки, що одна сторона конфлікту вважає неприйнятною для збереження цілісності соціальної групи. Тоді вихідним моментом нарощення потенціалу (вірогідності) конфліктності стає неузгодженість правил поведінки. В свою чергу, для забезпечення конкретизації передумов виникнення такого типу передумов конфліктів така неузгодженість правил класифікується в межах цього дослідження як така, що полягає:
А) у суперечності ідеалізованих настанов поведінки (власне правил): це трапляється значно рідше, та свідчить про внутрішню природу конфлікту, що пов’язана з належністю його учасників до спільнот, поділяючих різні правила (цінності, стереотипи поведінки чи поведінкові настанови), одночасна реалізація яких в одному середовищі неможлива (містить потенціал конфліктності).
Б) в неоднаковому трактуванні спільних правил у різних конкретних ситуаціях (така передумова конфліктів значно поширеніша та полягає в неможливості завчасного узгодження всіх вірогідних аспектів застосування певних загальноприйнятих правил).
Згідно з наведеною схемою, пріоритетними об’єктами дослідження виступатимуть:
1) Поширеність серед учнів (зокрема серед хлопців та дівчат, серед дітей різних вікових груп) певних типів початкових, базових настанов стосовно сприйняття поведінки, дій та висловлювань контрагентів взаємодії в складі малих груп;
2) Поширеність серед учнів (зокрема серед хлопців та дівчат, серед дітей різних вікових груп, серед дітей з різними початковими базовими настановами щодо взаємодії в малих групах) різних стратегій поведінки щодо потенційно конфліктної ситуації (стратегії співробітництва, компромісу, пристосування, уникнення, суперництва);
3) Характеристики груп (структури, умов формування, сфер взаємодії з оточенням – дорослими та однолітками), обставин та мотивів участі у спільній діяльності, що впливають на ймовірність виникнення конфліктних ситуацій та вірогідність деструктивних шляхів розв’язання таких ситуацій;
4) Сприйняття дітьми (зокрема хлопцями та дівчатами, дітьми з різними первинними настановами щодо взаємодії в малих групах) можливих заходів корекції поведінки та ставлення до можливих шляхів поліпшення практики взаємодії в малих групах.
Цей напрям дослідження передбачає, по-перше, оцінювання різних носіїв, джерел та каналів одержання інформації, за впливовістю на поведінку дітей. Під «впливовістю» розуміється схильність дітей позитивно сприймати одержану через відповідне опосередкування інформацію та імпульси до зміни поведінки. По-друге, виділення форм коригуючого впливу, способів взаємодії дітей з оточенням зі складу малих груп, за ознакою потенціалу щодо забезпечення позитивного сприйняття настанов та стереотипів безконфліктної (конструктивної та компромісної) поведінки.
1) характеристика зв’язку між певними соціально-економічними та культурно-політичними параметрами життя громад та поширеністю серед молоді (зокрема серед хлопців та дівчат) певних більш чи менш конструктивних початкових поведінкових настанов та стратегій поведінки в потенційно конфліктних ситуаціях.
2) конкретизація характеристик взаємодії (просторових, ситуаційних, поведінкових параметрів, структури загальної чисельності учасників, розподілу центрів впливу та каналів взаємодії зі зовнішнім оточенням малої групи) що впливають на потенціал конфліктності та його реалізацію в певних малих групах.
3) Виділення більш та менш ефективних засобів корекції «конфлікто-небезпечної поведінки» та поширення конструктивних і компромісних стратегій поведінки в конфлікто небезпечних ситуаціях.
4) Оцінювання поширеності в цільовій аудиторії проєкту «Школа миру» сприятливих для нарощення конфліктності настанов та стратегій поведінки (зокрема по різних сегментах цільової аудиторії) до та після проведення заходів, передбачених проєктом, як важливий елемент оцінювання їх результативності.
2) конкретизація характеристик взаємодії (просторових, ситуаційних, поведінкових параметрів, структури загальної чисельності учасників, розподілу центрів впливу та каналів взаємодії зі зовнішнім оточенням малої групи) що впливають на потенціал конфліктності та його реалізацію в певних малих групах.
3) Виділення більш та менш ефективних засобів корекції «конфлікто-небезпечної поведінки» та поширення конструктивних і компромісних стратегій поведінки в конфлікто небезпечних ситуаціях.
4) Оцінювання поширеності в цільовій аудиторії проєкту «Школа миру» сприятливих для нарощення конфліктності настанов та стратегій поведінки (зокрема по різних сегментах цільової аудиторії) до та після проведення заходів, передбачених проєктом, як важливий елемент оцінювання їх результативності.