Що не день – то новий проект! З 5-13 червня Всеукраїнська громадська організація “Поруч” брала участь в тренувальному курсі СІГМА присвячений гендерному мейнстрімінгу, який проходив в Лас Ніняс дель Туль, Моїна, Іспанія. Читайте самі і дізнайтеся як воно було насправді!
Не важливо – тренувальні курси, чи молодіжні обміни – Еразмус завжди збирає разом нових людей, думки та ідеї. І більш цікавими є ті проекти, де тема не викликає одностайної згоди. Трошки контроверсії дозволяє досвіду бути більш цікавим і, наважусь додати, більш захоплюючим. Коли я почула про проект “Соціальне включення & Гендерний мейнстрімінг” я спочатку подумала – вау, це просто таки заявка на бурхливе обговорення. Але незважаючи на те, що багато бурхливих обговорень справді мали місце бути, в мене немає жодного негативного спогаду і я не можу згадати бодай одного моменту, коли я відчувала б щось поза поваги та ввічливості від учасників проекту.
В цілому курс складався з 6-ти днів продуктивної роботи та одного вільного дня в Малазі, який ми провели відповідно до своїх уявлень про активний відпочинок. На мою думку, щоб побачити повну картину, легше буде пройтись нашею програмою день за днем і переглянути все те, що ми робили.
Перший день розпочався з того, що учасники та тренери – Фредік і Юлія – познайомились один з одним. Були представлені команди з Вірменії, Грузії, Латвії, Польщі, Турції, Іспанії та, звісно, з України. Важливо зауважити, що проект спершу мав проходити в Харкові, що, на жаль, неможливо через усім відомі обставини у вигляді повномасштабного вторгнення росії в Україну. Натомість Україну було представлено рекордною кількістю учасників – 8 осіб включно зі мною!
Перший день загалом був приурочений організації команд та знайомству учасників – все для того, щоб встановити довіру. Ми ніколи не забували, що тема проекту насправді дуже вразлива і потребує підготовки та свідомого зусилля для того, щоб говорити про неї. Наприклад, одна вправа була пов’язана з фруктами! Точніше, з апельсинами та лимонами, а врешті-решт і з сирими яйцями. Через цю гру про будування стратегій та кооперацію під час переміщення фруктів (та яєць!) туди і назад з коробки в сумку, ми навчилися командній роботі, перевищувати очікування та також добряче повеселилися в процесі, що було не тільки повчально, але і потішно.
Ми вирішили, що цю вправу ми обов’язково привеземо з собою додому та використовуватимемо її надалі під час роботи з молоддю.
Більшість часу ми завершували день рефлексією під час якої ми обговорювали все, чому ми навчилися. Ця традиція започаткувалася в перший же день і ми плідно обговорювали результати дня всередині наших магічних груп, які не надто відрізнялися від факультетів Хогвартсу. Ми відповідали на три найважливіші питання: чому ми навчилися? що нам сподобалося? і що можна покразити?
Не зважаючи на те, що другий день обіцяв бути важким і насиченим матеріалом, нам сильно сподобалося!
День розпочався простою грою про особистий простір, яка на власні очі показала нам наскільки нам комфортно зближатися. Я вже писала про те, що гендер, стать та сексуальність – це теми, які можуть бути досить делікатними і не комфортними для обговорення вголос і чесно. Дякуючи цим вправам та іграм ми навчилися пам’ятати про наші кордони та поважати їх.
Після цього ми переглянули базові терміни про секс, гендерну особистість, гендерне вираження та сексуальність. Ми завершили роботу зі словником простою вправою, в якій нам потрібно було розподілити твердження в 4 групи.
Після цього ми працювали в наших національних групах для того щоб підготувати презентацію про найбільші гендерні проблеми в наших країнах. Незважаючи на наші різні географічні локацій, релігії та історичну спадщину, ми погодилися у багатьох аспектах. Звісно, ми прорефлексували наші відкриття.
День три був присвячений особисто моїй улюбленій вправі, яка називається “Життєвий шлях”. У багатьох були версії про те, що приховують ці слова. Варто сказати, що принаймні частково, але очікування всіх про вправу справдилися.
День почався незвично рано, і навіть, не дивлячись на те, що багато з нас все ж таки не пропустили сніданок, нас ледь-ледь можна було назвати пробудженими. Після швидкого енерджайзеру нам представили вправу та запропонували обрати собі нове ім’я та обличчя вкупі з новою особистістю. Якщо просто, то кожному з нас виділили стать, гендер, сексуальність та легальний статус громадянина чи емігранта.
Хтось раніше, хтось пізніше, але, врешті-решт, ми “народилися” на світ та розпочали нашу подорож оливковими садами, фермами та мальовничим іспанським селом. З компанією учасників, “партнером в шлюбі”, або ж насамоті ми пройшли 5 головних станцій, які представляли найважливіші етапи життя в наступному порядку: Освіта, Ярмарок Праці, Аренда&Обід&Шлюб, Медична Допомога/Діти та Проходження *гомофобного* Кордону.
На кожній станції ми на власному досвіді відчули ставлення до себе, яке у гіперболізованій ігровій формі було метафорою того, що відбувається у суспільстві. Ми відчули втому, злість та гірке розчарування, коли ми не мали ресурсів, або коли до нас ставилися упереджено. Ми відчували щастя та возз’єднання, коли нас підтримували люди в нашому суспільстві та наші шлюбні партнери.
Ми повернулися до нашої локації та після обіду етап за етапом препарували все, що відбулося на “Життєвому Шляху”. Ми завершили рефлексію після двох годин навіть не помітивши цього.
Щодо інших днів – вони також були повні подій!
На 4 день нам пощастило послухати невеоику, але дуже інформативну міні-лекцію про Не-агресивне спілкування від Ірини. Ми дізналися про 4 стадії формування ввічливого запиту та розглянули метафоричного жирафу, тварину з найбільшою відстанню від голови до серця.
Після цього ми говорили про упередження та стереотипи. Ми провели вправу, яка мені здається дуже ілюстративною для нашего суспільства, під час якої ми кожен отримали певну роль, яка нам була невідома, але добре видна для всіх навколо. До нас ставилися відносно нашої позиції, в багатьох випадках нас ображали вчерез цю саме позицію.
Ми дізналися про Активне Слухання та попрактикували наші навички аналізу. Ми навчилися препарувати будь-яку історію в Факти, Емоції та Цінності. Даний інструмент ми надалі часто використовували під час обговорення табу, упереджень та стигми. Ми сформували хмарку з найбільш табуйованих тем наших країн та виявилося, що більшість погоджується в тому, що великої проблемою була та залишається сексуальна освіта і про цю проблему варто говорити.
Після цієї вправи у нас була сесія з Даніелем, нашим чарівним хостом в Лас Ніняс дель Тюль, на якій ми поглибили наше розуміння всієї парасольки Еразмусу під якою ховаються проекти. Багато з нас стали розглядати можливість доєднатися до Європейського Корпусу Солідарності для Індивідуального Волонтерства. Тільки наше майбутнє покаже нам куди ці можливості нас приведуть.
На п’ятий день ми продовжили дізнаватися про культуру, в сенсі про те, що “культура” часто означає багато стереотипів, які нам доводиться носити з собою та ломати їх в своїй голові кожного разу, коли мозок хоче зробити висновки з одного факту та двох недорозумінь. Ми дізналися, що в наших країнах насправді існують подібні стереотипи щодо гендеру.
Після цього ми розглянули шляхи як покращити нашу англійську! З дуже простими правилами ми побачили, що мову можна більш інклюзивною та менш гендерно забарвленою. Ми також дізналися про гендерно забарвлені фразеологізми.
Ми завершили сесію обговоренням мов наших країн і шляхів їх покращити.
Після цього ми розглянули матеріал про мікроагресії та побачили, що насправді вони до нас застосовуються майже кожен день. Найгірше те, що ми зрозуміли, що і самі подекуди є джерелом мікроагресії.
Наостанок ми вивчили 6 капелюхів прийняття рішень, інструмент дуже корисний для обговорення гендерного мейнстрімінгу та пошуку можливих рішень.
День завершився на ярмарку громадських організацій, де ми представили свої домашні організації або ж себе соло.
Наш останній день ми присвятили роботі над підручником-довідником, який би допоміг говорити про соціальне включення та гендерний мейнстрімінг з людьми всіх віків взагалі, та з молоддю конкретно! Я персонально нетерпляче чекаю на цей підручник, який неодмінно стане у нагоді багатьом із нас.
Я сильно чекала на цей тренувальний курс так само як і інші учасники з України. Моя добра подруга Богдана має сказати про цей досвід – її перший досвід Еразмус+ – ось що:
“Раніше я не брала участь в програмі Erasmus +, тому участь у тренінговому курсі Social Inclusion&Gender Mainstreaming for all (SIGMA) – це мій перший досвід.
Спочатку хочу розповісти про свої відчуття перед початком проекту. Коли мені запропонували взяти участь, я навіть не довго думаючи, погодилась, адже мені сподобалась тему курсу і я загалом розуміла яка це крута можливість. Минуло трохи часу і наблизився початок курсу. На цьому моменті я почала хвилюватися. Тому що у мене не було жодного уявлення як відбуваються такі проекти, чи достатній в мене рівень англійської, чи не підведу я організаторів, яка моя роль там і взагалі дуже багато питань. І ось початок. Після теплої зустрічі з іншими учасниками всі мої переживання зникли. Адже атмосфера була неймовірно затишна і такою ж залишилась впродовж усього проекту.
Хтось може подумати, що тренінговий курс – це нудна теорія, але на цьому моменті можна довго дискутувати, адже SIGMA – це маленька сім’я, в якій кожен член цінує тебе, твій внутрішній світ та дає знання як толерантно ставитись до всіх людей, адже ми – різні, але рівні. Курс був наповнений великою кількістю важливої інформації, яка настільки прокачує мозок, що навіть і не помічаєш як ти змінюєшся і використовуєш всі отримані знання у реальному житті. Наприклад, я почала помічати як інколи можу проявляти мікроагресію до мого оточення і тепер знаю як цього позбутися.
Наостанок, хочу додати, що Erasmus+ змінив моє бачення світу кардинально. Там я зустріла неймовірних людей і зрозуміла, що різниця у віці – це взагалі не перешкода для спілкування, отримала практичні знання для життя, сміливість для дослідження нового і просто насолоджувалась життям. Цей проект подарував мені найтепліші спогади, які закарбувались у моїй пам’яті назавжди. Я неймовірно вдячна за такий шанс і унікальний досвід.”
Ірина, яку я почала сильно поважати і яка була для мене чуттєвим лідером та часто голосом розуму розповідає наступне:
“Цей проєкт став для мене без перебільшення ковтком свіжого повітря, тому що все моє життя до цієї поїздки зупинилося десь наприкінці лютого і звелося до щоденної підтримки близьких та родичів, більшість з яких із перших днів російсько-української війни знаходяться під постійними обстрілами; спілкування із друзями, батьки яких воюють на фронті; роботи, яка безпосередньо пов’язана з українським ринком; допомоги Україні та щоденного читання новин в надії не побачити на фото свій будинок дитинства чи знайомі обличчя.
Попри важкі часи, цей проєкт та атмосфера, яку створили тренери, організатори й учасники всі разом став для мене острівком спокою, підтримки та вдячності, а три слони, на яких трималася наша “проектна черепаха” для мене це: знання, досвід поколінь та толерантність.
Що стосується знань, то вдалося вийти поза межі власної бульбашки, в якій я живу, поглибивши розуміння гендерної нерівності, імміграції, дискримінації у суспільстві. Зокрема протягом симуляції “Подорож життя” мені вдалося відчути на собі як це бути дискримінованим просто тому що твоя стать – жіноча; мати менші права на ринку праці, коли єдиною причиною є те, що ти – іммігрант; віддалятися від “друзів” на життєвому шляху та закладати “родину”; бути “чужим” там, де ти хотів би бути “своїм”.
Досвід поколінь криється в нашій групі – учасники різного віку (від 18 до 60 років) та їх відкрита позиція дозволила створити щиру атмосферу, яка сприяла обміну думками не тільки на міжкультурному рівні, але й на рівні між поколіннями. Було неймовірно приємно бачити, що всі ми – як школярі, так і ті, хто мають маленьких онуків, разом співпрацювали, шукали розв’язання та рішення протягом “Барометру”, сесій з активного слухання та спроб вмовити Дредеріка, що сексуальна освіта в школах – це тільки плюс. Між нами не відчувалися жодні бар’єри, а наш різноманітний життєвий досвід робив дискусію тільки ще цікавішою!
Толерантність – це про ту атмосферу, яка утворилася на цьому проєкті. Він вкотре підкреслив для мене важливість вміння слухати та поважати думку іншого (навіть якщо вона не сходиться із твоєю); факт того, що попри різні культури та країни, ми більшою мірою маємо подібні проблеми в наших суспільствах тощо. Наша командна активність спонукала мене до рефлексій та роздумів зокрема і над тим, яка моя роль і як я особисто намагаюся вплинути на ситуацію та зробити мій маленький світ ще більш відкритим та терпимим.
Неймовірно вдячна за цей освітній проект і щиро сподіваюся, що завдяки нашій “черепасі” утворяться нові великі й малі світи – сприятливі та відкриті до різних культур, гендерів і поколінь.”
Інша учасниця нашої дружньої команди Ангеліна ділиться враженнями від проекту:
“Ми провели 7 днів на тренінг-курсі «SIGMA» в Мол’їні, Іспанія. Це мій п’ятий проект Erasmus+, але другий тренінг-курс, де були присутні учасники з Польщі, Латвії, Іспанії, Вірменії, Турції, Грузії та України. Тема, спочатку для мене, прозвучала дуже чутливою та важкою для обговорення, але тренери були настільки кваліфіковані та обізнані в таких питаннях, як гендерний мейнстримінг, гендерна рівність, соціальна інтеграція, що я не помітила жодних труднощів чи перешкод у освоєнні нової інформації або обговорюванні складних ситуацій в наших країнах. Ми розглянули всі основні підтеми гендерного мейнстримінгу: гендер і табу, стереотипи і упередження та гендерна мова. Учасники навіть змогли відчути всі проблеми, пов’язані з гендерною рівністю, з якими люди стикаються майже щодня. Я дізналася багато нового про різні культури та традиції представлених країн. Це був дійсно цінний досвід. Сподіваюся, що в майбутньому ми втілимо всі отримані знання в життя в Україні.
Дякуємо кожному учаснику, чудовим тренерам та Всеукраїнській ГО «Поруч» за можливість бути на цьому тренінгу.”
Лена, учасниця команди ділиться думками:
“Цей проект став майданчиком обміну думками, досвідом, життевими позиціями. А найголовнішим особисто для мене і нашої української команди було те, що ми маємо можливість, спілкуючись із великою кількістю молоді із різних країн, говорити про Україну. Розповідати і пояснювати, що і чому відбувається у 21 сторіччі ось тут, зовсім недалеко від них. Бо не кожен зараз цікавиться політикою, новинами і слідкує за перебігом подій у світі. Але ця війна в Україні стосується кожного європейця. І надзвичайно важливо говорити, ділитися власним пережитим досвідом, підвищувати обізнаність серед молоді, бо це обов’язково допоможе пришвидшити перемогу України.
Дякую тренерам Фреду та Юлі за цей неймовірно цікавий, насичений і пізнавальний проект, за атмосферу довіри, кожну тему хотілося розглядати ще глибше, ви справжні майстри своєї справи!”
В кінці і я б хотіла ще раз висловити вдячність Фреду та Юлії. Я не думаю, що хтось інший зміг би успішно провести такий проект з легкістю та елегантністю, яку я весь час відчавала в Моїні.
Дякую вам, та нехай Еразмус ще не раз зведе наші дороги разом!
_______________________________________________________________________________________________
Another day – another project! From 5-13th of June, NGO Poruch took part in a SIGMA training course about Social Inclusion and Gender Mainstreaming at Las Ninas del Tul, Mollina, Spain. Read on and find out what it was all about!
Whether they are training courses or youth exchanges Erasmus always brings together new people, new opinions and new ideas. The more interesting are the projects where the topic isn’t as unanimously agreed upon or at least perceived in the same light. A little bit of controversy makes the experience more interesting and, dare I say it, more engaging. When I heard of the Social Inclusion & Gender Mainstreaming project I initially thought – wow, that is a start-up for some heated discussion right there. And while many many discussions did take place I can remember nothing but pleasant and polite afterthoughts.
Overall the course consisted of 6 days of fruitful work and one fun activity-free day in Malaga that we spent as we declared the best. I think to see the full picture it would be the easiest to go day by day and look over the things we did.
The first day started with us introducing ourselves to other participants as well as to the trainers. Altogether there were teams from Armenia, Georgia, Latvia, Poland, Turkey, Spain and, of course, from Ukraine. It is important to note that the project was originally designed to take place in Kharkiv – which unfortunately hasn’t happened due to the well-known circumstances of full-blown russian invasion. Instead Ukraine was represented by a leading number of participants – 8 people including myself!
The first day has been mostly dedicated to team-bonding and learning about each other as well as learning to trust each other. At no point did we forget that the topic is actually very sensitive and requires some preparation and conscious effort to talk about it. For example, one of the exercises we completed involved fruits! Well, this activity actually involved oranges and lemons and eventually eggs. Through a game of strategizing and cooperating while repositioning the fruits (and the eggs!) back and forth from the box to the bag, we learned about teamwork, exceeding expectations and also had a lot of fun in the process which was both educational and fun. We decided that this activity should be another thing we bring home with us to include into youth work at home.
A lot of times we finish the days by reflecting upon the things we’ve learned and we have founded this tradition on the very first day. We reflected on our day in the groups of our magic school houses we were assigned to earlier. The reflection involved answering the three most important questions – what we have learned , what we enjoyed and want could be improved in our opinion.
Even though the second day was said to be very content heavy we actually enjoyed it really much!
The day started with a simple game about personal space which showed us to what extent we are comfortable approaching each other. As I already mentioned earlier – gender, sex, sexuality are very tricky to be discussing out loud and honestly. Thanks to these exercises we were able to learn to know the boundaries and respect them.
We proceeded with reviewing basic terms about sex, gender identity, gender expression and sexuality. We concluded the review by completing a simple exercise about dividing statements into 4 respective boxes.
After that we were given time to work on presentations about the biggest gender challenges in our countries. Despite our different geographical locations, different religious and historical backgrounds we agreed on many common issues.
We reflected on the discoveries we made.
Day three was my own personal favorite activity called the Walk of Life. Many people have speculated about the activity hidden behind these words earlier. Needless to say, everybody’s expectations about Walk of Life day fully or partially came true.
The day started uncharacteristically early and even though the majority of us choose not to compromise breakfast, we couldn’t really be awake enough to process reality just then. After a quick energizer we were introduced to the activity and offered to pick ourselves a name and a face as well as a new pair of metaphorical shoes to fill. Basically we have been assigned sex, gender, sexuality and legal status of either citizen or immigrant.
Some earlier some later but we eventually have been ‘born’ and started our journey among the olive gardens, farms and picturesque Spanish countryside. With the company of groupmates, spouses or alone we passed through five major stations representative of some important parts of life in this order: Education, Job Factory, Rent&Lunch&Marriage, Medical Care/Children and Passing the *homophobic* Border.
At each station we have experienced some kind of behavior that in an exaggerated manner and game form was a metaphor for what is really happening in life. We have felt exhaustion, anger and frustration when we didn’t have resources or when we were mistreated. We felt happiness and comradery when we were supported by people in our community or/and by our spouses.
We returned to the location and then proceeded to dissect the body of our experience into smaller portions we could reflect upon. We finished the reflection which had somewhat unnoticed lasted two hours. We discussed everything that has happened very thoughtfully.
As for the rest of the days – they were very busy too!
On day 4 we were lucky to listen to an informative mini-lecture on Nonviolent communication from Iryna. We learned the 4 stages of forming a polite request and looked at the metaphorical giraffe with the longest distance from head to heart.
We then talked about prejudice and stereotypes. We had an illustrative of our society activity where we each received a role we were unaware of but one that was visible to the society. We were treated accordingly to our positions and in a lot of cases we were mistreated according to our positions. That was a good starter for a further conversation about stereotypes.
We learned about Active Listening and practiced our analysis skills. We learned to dissect any kind of narrative into Facts, Emotions and Values. That tool we used further in the day when we proceeded to talk about taboos, prejudice and stigma. We formed a word cloud out of the most tabooed subjects we had found in our countries and the majority agreed that sex education was a big issue we don’t talk about enough.
After this activity we had a session with Daniel, our lovely host at Las Niñas del Tul, at which we deepened our understanding of Erasmus+ umbrella under which all the programs available to us are hiding. Many of us started considering joining the European Solidarity Corps for Individual Volunteering. Only the future will tell how far this consideration will take us.
On day 5 we proceeded to learn about Culture as in the sense that culture often means a lot of stereotypes we have to carry around with ourselves and jump over them every time our brain wants to draw a conclusion out of one fact and two misconceptions. We learned that we have very similar stereotypes about genders in our countries.
After that we have studied the better way to use our English! With very simple rules we found out how to make the language we use more inclusive and less gender coloured. We also learned about gender coloured idioms.
We concluded the session by discussing the languages of our respective countries and how they could be improved.
We proceeded to learn about microaggressions and that we actually are subjected to that almost daily. The worst part was that we understood that we do it from time to time ourselves.
We finished the learning day by studying the 6 hats of decision making which were a very useful tool to later consider while talking about Gender Mainstreaming and possible solutions.
The day ended at an NGO fair where we all introduced our organizations or ourselves as separate youth workers.
On our last day we worked on designing a handbook that would be easy to use to talk about social inclusion and gender mainstreaming among people of all ages but mainly younger ones! I`m personally waiting eagerly to see that handbook and I think it is a meaningful tool that will come in handy for many of us.
This training course was something I was looking forward to and so were the other participants of team Ukraine. My dear friend Bogdana has the following to say about this experience – her first experience of Erasmus+!
“I have not participated in the Erasmus + program before, so participating in the Social Inclusion & Gender Mainstreaming for All (SIGMA) training course is my first experience.
In the beginning, I want to tell about my feelings before the project. When I was invited to take part, I agreed without hesitation, because I liked the theme of the course and I generally understood what a great opportunity it was. Some time passed and the beginning of the course approached. At that moment, I began to worry. Because I had no idea how such projects take place, whether I have a sufficient level of English, whether I will let the organizers down, what my role is there and a lot of questions in general. And here’s the beginning. After a warm meeting with other participants, all my fears disappeared. Because the atmosphere was incredibly cozy and remained the same throughout the project.
One might think that the training course is a boring theory, but at this point we can discuss for a long time, because SIGMA is a small family in which each member appreciates you, your inner world and gives knowledge of how to be tolerant to all people, because we are different but equal. The course was filled with a lot of important information that drains the brain so much that you do not even notice how you change yourself and use all the knowledge gained in real life. For example, I began to notice how sometimes I can show micro-aggression towards my surroundings and now I know how to get rid of it.
Finally, I would like to add that Erasmus + has changed my vision of the world dramatically. There I met incredible people and realized that the age difference is not an obstacle to communication at all, I gained practical knowledge for life, courage to explore new things and just enjoyed life. This project gave me the warmest memories that will be etched in my memory forever. I am incredibly grateful for such a chance and a unique experience”.
Iryna, who has been a thoughtful leader and voice of wisdom to me personally and whom I came to respect a great lot says this:
“This project became a breath of fresh air as my whole life before it stopped somewhere in late February. It was full of daily support of my relatives and friends, most of them still being under constant fire since the first days of the russia’s war against Ukraine; communication with friends, whose parents are fighting at the front; my job related to Ukrainian market; helping Ukraine and reading news in hope I don’t see any familiar places or faces in drastic content photos.
Despite those difficult times, this project and the atmosphere created by the trainers, organizers and participants all together, became an island of peace, support and gratitude. Here, three “elephants” which supported our “project turtle” were: knowledge, generation and tolerance.
Knowledge is about an opportunity to get out of my own bubble in which I live. It’s about getting deeper understanding of gender inequality, immigration and discrimination in society. Due to our Walk of Life activity, I was able to walk in the shoes of another person and feel what it’s like to be discriminated just because you’re female; to have fewer rights in the labor market when the only reason is that you are an immigrant; to lose “friends” and start a “family”; to be forced to be a “stranger” though you truly would like to be an “ordinary”.
Generation is mostly about our group – participants of different ages (from 18 to 60 years) and our openness allowed us to create a sincere atmosphere. It facilitated the exchange of ideas not only on intercultural level but also on intergenerational one. It was a great pleasure to see all of us, both school students and those who already have small grandchildren, working together and looking for solutions in Barometer, during Active Listening sessions and while trying to persuade Drederick that sex education at school is a huge plus. There were no barriers between us, and our various life experiences made the discussion even more interesting!
Tolerance is about the atmosphere that was created at this project. Once again, I came to the conclusion that respecting opinions of others is a must even when those opinions are different from yours; we mostly have similar problems to fight with despite the fact we’re participants from 7 different countries and so on. Our teamwork also prompted me to reflect and think about my own role and what I personally do to make my little world more open and tolerant.
I am incredibly grateful for this training course and sincerely hope that thanks to our “turtle” new worlds, big and small, will arise. The worlds which are open to different cultures, genders and generations”.
Another representative of our friendly team Anhelina shares her impressions of the project:
“We spent 7 days on the training course “SIGMA” in Mollina, Spain. It’s my fifth Erasmus+ project, but the second training course. There were people from Poland, Latvia, Spain, Armenia, Turkey, Georgia and Ukraine. The topic, firstly for me, sounded really sensitive and hard to discuss, but trainers were so qualified and aware of such issues as gender mainstreaming, gender equality, social inclusion, that I didn’t notice any difficulties or obstacles in finding out new information or discussing complicated situations in our countries. We covered all the main subtopics of gender mainstreaming: gender&taboos, stereotypes&prejudice and gender language. Participants were even able to feel all the problems connected to gender equality that people face almost every day. I learnt a lot about different cultures and traditions of presented countries. It was really valuable and precious experience. I hope that in the future, we will implement all gained knowledge into life in Ukraine.
Thanks to every participant, amazing trainers and All-Ukrainian NGO “Poruch” for being on this training course.”
Lena, a member of the team, expressed her thoughts:
“This project has become a platform for the exchange of ideas, experiences, life positions. And the most important thing for me personally and our Ukrainian team was that we have the opportunity, talking to a large number of young people from different countries, to talk about Ukraine. To tell and explain what and why is happening in the 21st century here, very close to them. Because not everyone is now interested in politics, news and follows the course of events in the world. But this war in Ukraine affects every European. And it is extremely important to speak, to share our own experiences, to raise awareness among young people, because it will definitely help accelerate the victory of Ukraine.
Thanks to coaches Fred and Julia for this incredibly interesting, rich and informative project, for the atmosphere of trust, I wanted to consider each topic even more deeply, you are true masters of your craft!”
At the end I would like to express my deepest thanks to Fred and Julia. I doubt that anybody could have done a project like this with the finesse and easiness that I’ve felt throughout our time in Mollina.
Thank you and shall the Erasmus bring us together again!
