У ці буремні для України часи ВГО «ГО Поруч» продовжує свою роботу над встановленням контактів по всьому світі та заснуванням дружніх стосунків. Цього травня (з 6 по 9) Марія Трофименко та я, Вероніка Левченко відвідали APV (Advanced Planning Visit) для майбутнього проекту «Острів».
Усе почалося з одного телефонного дзвінка і вже скоро я прийшла до тями посеред аеропорту Мадейра в пошуках автобусних квитків до Фуншала. Спочатку острів приголомшив мене. Шум і гам надзвичайно туристичного Фуншалю здавалися мені майже незнайомими після більше ніж місяця проведеного в Миколаєві під гнітом обстрілів з тимчасово окупованої території Херсону. Я спробувала створити з себе людину відкриту до комунікації та кооперації та сподівалася, що все пройде у найкращий можливий спосіб. Вже наступного дня Марія та я зустрілися з Ясіром, людиною, яка власне нас і запросила. В минулому він неодноразово співпрацював з «Поруч».
Концепт проекту «Острів» був створений Ясіром персонально під час однієї з його численних мандрівок світом. Він замислився над тим, як молоді люди втрачають свій зв’язок із природою, розмірковував над причиною цього та наслідками.
У спробі возз’єднати цей зв’язок за допомогою молодіжного обміну, на проєкт запросили представників з Хорватії, Польщі, Болгарії, Угорщини, Іспанії та інших країн. Насправді було задоволенням побачити як молодь з різних кутків Європи створює програму для людей своєї вікової групи.
Хочеться процитувати Клайва Льюіса, відомого англійського письменника: «Якщо немає книг, яких би нам хотілося прочитати – ми маємо написати їх самі». Мені здається, що ця цитата частково описує те, як Ясір побачив цей проєкт.
Зрозуміло, що для того щоб скласти концепт, план, програму, має відбутися багато обговорення – це все частина робочого процесу. Цікава річ в тім, що сама дискусія була захоплюючою. Ніколи так чітко не усвідомлюєш, наскільки люди різні, аж поки не задаєш в них одне, на перший погляд, просте та пряме питання і лишаєш їм час «на подумати». Після того, як отримуєш всі відповіді, розумієш, наскільки особистий досвід цих людей, такий різний та унікальний, сформував їх різні точки погляду. Така компанія стала ідеальним ґрунтом для росту нових ідей та, на мою думку, це саме та річ, яка дає проекту свої особливі характер та настрій.
Інший настільки ж дивовижний момент в тому, що після дискусії на якій учасники APV представляли іноді протилежні ідеї та погляди – ми всі дійшли до згоди мирно та дружньо. Ясір відіграв найбільшу роль в цьому процесі, відокремлюючи кукіль від пшениці. Він впорядкував наші думки та впевнився в тому, що кожного учасника було почуто та кожну думку зустріли з повагою. Особисто для мене, це був абсолютно новий досвід – настільки тісно бути частиною процесу прийняття рішень. Я дуже вдячна за те, що мені пощастило відіграти свою роль.
Проект «Острів» – це обговорення багатьох тем та проблем, багато засобів та інструментів для досягнення мети. Теми громади та суспільства, культури та еволюції націй, антиутопічної фантазії, тактики виживання та елементи рольової гри не тільки дадуть шанс учасникам багато чого дізнатися, а ще й дуже весело провести час.
Програма, до якої ми всі доклали руку, справді заслуговує на те, щоб її побачили та відвідали не тільки тому, що відбуватиметься на одній з найпрекрасніших локацій, які можна уявити (я, звісно, маю на увазі Мадейру) але ще й через питання, які ми пропонуємо обговорити, заходи, які ми обрали для проведення, та специфічну острівну атмосферу. Саме про неї говорив Ясір, наголошуючи на тому, що кожен острів має особливе повітря, вдихаючи яке відразу розумієш – ти на острові. Відверто, я не можу не погодитися. Мадейра має свою магію, яка торкнулася і мене.
Марії та мені не тільки пощастило брати учать у планування, але і познайомитися із іншими учасниками APV, з багатьма з яких ми швидко потоваришували. Ми з нетерпінням очікуємо нових неодноразових зустрічей. Майбутня гіпотетична співпраця завжди виглядає багатообіцяюче, але в даному випадку, я впевнена, всі плани стануть реальністю.
Також ми вдячні за нагоду поговорити з іншими про одну з найбільш турбуючих та персональних тем – війну. Організатори та інші представники зробили все, щоб ми почували себе комфортно. Наші голоси та історії були почуті. Нам висловили слова підтримки та розуміння. І ще раз нам нагадали про єдність яка існує між націями та членами європейської спільноти. Ми всі поділяємо цінності, ми всі відчуваємо біль та ми всі знаємо, що в кінці зло буде переможене добром.
Особисто я дуже збуджена перспективою майбутнього проекту. Просто зараз усі активно працюють над тим, щоб всі учасники не змогли забути жодної проведеної на проекті хвилини.
Це насправді велика вдача брати участь у сіянні зерен, які зійдуть багатьма новими інтернаціональними стосунками. Деякі вже зійшли просто за кілька днів – це я можу сказати напевно, так як просто друкуючи цей текст, я прямую до Лімбаді, маленького селища в Італії, де я буду брати участь у проекті ReActivate від Erasmus+. У проекті, на який мене запросив Лука, представник Хорватії, якого я зустріла на APV.
Еразмус – це завжди можливість для молодих людей зав’язати нові знайомства, пізнати себе та інших. Мені так цікаво, як все відбудеться цього разу в жовтні на проекті «Острів». Чекаю з нетерпінням!
___________________________________
In these trying for Ukraine times NGO Poruch continues its hard work of reaching out around the world and establishing friendly connections internationally. This May (6th-9th) Mariia Trofymenko and I, Veronika Levchenko attended the APV (Advanced Planning Visit) for a soon-to-be Island project.
It all started with a phone call and soon I found myself in Madeira Airport looking for buses to Funchal. The island overwhelmed me at first. The hustle and bustle of a touristy city, which Funchal undeniably is through and through, almost unfamiliar to me after spending more than a month in Mykolaiv, my home city bordering with the occupied territories of Kherson region. I arranged myself into a person open to communication and cooperation and hoped that everything will go in the best way possible. The very next day Mariia and I met our inviter, Yasir, whom Poruch has already worked with on previous occasions.
The concept of the Island project was created by Yasir personally during his vigorous traveling. He has thought about young people losing their connection with the nature, the reason behind it, the consequences.
In an effort to reestablish this connection by creating an occasion for youth exchange he invited participants from Croatia, Poland, Bulgaria, Hungary, Spain and other countries. It was really refreshing to see young representatives of their respective nations come up with a program that would be interesting mostly for their age-group. Quoting CS Lewis If they don’t write the kind of books we like to read we shall have to write them ourselves. I guess it is partially descriptive of what happened to Yasir who a spot where a project like this should be and filled this spot.
To come up with a concept, a plan, a program understandably a lot of talking needs to happen, it is all part of the working progress. The interesting part is that the discussion itself was fascinating. You never see how different people are until you ask them a seemingly easy and straightforward question and leave them alone for a little while. After you collect the answers you realize that the personal experiences of these people, so different and unique, have shaped them into having very different perspectives. This is indeed the very fertile soil for breeding new ideas and, in my opinion, this is what gives projects their own character and mood.
Another equally fascinating thing – is how after the discussion in which opinions might have been the opposite – people are bound to reach consensus peacefully and gracefully. In this process Yasir played the biggest role, separating the heads from tails and arranging things in the most logical way while making sure everyone was heard and each opinion was valued and respected. It was a completely new experience for me to be involved in the decision making process and I am grateful for playing a part of my own.
The Island project is a mixture of many questions and topics discussed, many tropes and tools used. The aspect of community and society, culture and evolution of the nation, dystopian fantasy, survival tactics and some elements of role-play will gladly serve the correct objective and will make the participants not only learn a lot, but also have a great deal of fun.
The program we have together contributed to is worth seeing and attending not only because it will take place on one of the most breathtaking venues you can imagine – I mean Madeira island, of course – but because the subjects we chose to speak about, the activities we came up and the specific atmosphere any island has. Yasir spoke of it briefly mentioning how being on an island brings one very specific feelings and emotions, as if the island itself has a very recognizable atmosphere.
Honestly, I couldn’t agree more. Madeira does have this feel and I have felt the charm of it myself.
Not only Mariia and I were lucky enough to take part in the planning we were also able to enjoy the company of other participants of the APV and establish friendly connections with them. We are looking forward to meeting again and not only once. Future hypothetical cooperation always looks promising and in this case I am pretty sure it will become reality.
We also were lucky to speak of the one of the most concerning and personal topics with the others – about the war, obviously. Organizers and other representatives made sure we felt welcome and comfortable. Our voices were heard as well as our stories. We were shown great deal of support and understanding. We were once again reminded about the unity that exists between the nations and between the members of the European community. We all share values, we all feel pain and we all know that the good will defeat the evil in the end.
Personally I am very excited about the upcoming island project! As of now, it is in its active phase, everyone is working hard to make sure that when the participants come they won’t forget or regret a single minute spent on this project on the Madeira Island.
It is truly a blessing to take part in planting the seeds of many international relationships which will sprout out of this project. Some already have – this I can say for sure as at this very moment I am on my way to Limbadi, a small village in Italy where the ReActivate Erasmus+ project will take place. A project which I was invited to by Luka Koski, a representative of Croatia whom I met on the APV.
Erasmus – always a possibility for young people get to know each other and themselves, I wonder how it will be this time in October on the Island project. Eager to see!